Замовлення на безкоштовну консультацію
X
Ваше прізвище, ім'я та по-батькові*
Ваші контактині телефони*
Ваш контактний емейл*
Хто Вам нас порекомендував?
Що б Ви хотіли дізнатися?

Слідкуйте за нами в соціальних мережах

Кілька слів про начебто загальновідомий термін

 

Що ми знаємо про дефолт

Том Купе — Понеділок, 19 січня 2015, 17:05
 
 
 
 
 
Том Купе, член редакційної ради VoxUkraine, асоційований професор Київської школи економіки
 

Рейтингові агентства вважають, що Україна ризикує оголосити дефолт.

Український уряд заперечує реальність такого сценарію.

"Україна не оголосить дефолту, оскільки ми маємо всі ресурси для виконання наших зобов'язань", - заявив прем'єр-міністр Арсеній Яценюк на зустрічі Ради міжнародних відносин у Нью-Йорку у вересні 2014 року.

Але наскільки поганим для уряду насправді є дефолт?

Міжнародний досвід показує, що дефолт може бути одним з кроків, необхідних для відновлення економічного розвитку.

Розмови про ймовірність дефолту України тривають давно. Наприклад, колонка в американському виданні Forbes за 9 квітня 2014 року мала заголовок: "Незалежно від розвитку подій на сході країни, Україна оголосить дефолт".

6 січня 2015 року агенція "Блумберг" зазначила, що про ймовірність дефолту сигналізує падіння цін на українські облігації до 60% номінальної вартості.

Загалом, всі рейтингові агентства присвоїли довгостроковим зобов'язанням України рейтинг "дефолт з високою ймовірністю". Водночас, українські урядовці заявляють, що вони навіть не розглядають можливість оголошення дефолту.

Видання Forbes процитувало голову Національного банку України, яка зазначила, що "Україні немає необхідності ставати країною-ізгоєм". То наскільки поганим є для уряду оголошення дефолту? Ось деякі висновки, які можна зробити після огляду академічної літератури про міжнародний досвід суверенних дефолтів.

По-перше, терміном "дефолт" покриваються не лише ті випадки, в яких уряди односторонньо порушують умови боргових контрактів.

Рейтингові агентства також вважають дефолтом випадки, коли країни уникають "справжніх дефолтів", погоджуючи з кредиторами зміни умов боргової угоди. Наприклад, у 2000 році Україна погодила з кредиторами реструктуризацію боргу з приблизними втратами для кредиторів у розмірі 18-40%.

По-друге, дефолт не є рідкісним явищем. Майкл Томз та Марк Райт (UCLA) нарахували 251 випадок дефолту у 107 країнах з 1820 року до 2012 року.

Деякі країни оголошували дефолт неодноразово, наприклад, Еквадор, Мексика та Уругвай - по вісім разів кожна. Хуан Крусес (Universidad Torcuato Di Tella) та Крістоф Требеш (University of Munich) нарахували 182 випадки кредитних реструктуризацій у 68 країнах з 1978 року до 2010 року.

Найсвіжіший та найбільший приклад - реструктуризація боргів Греції у 2012 році.

По-третє, перевагою дефолту є те, що принаймні в короткостроковій перспективі він вивільнює додаткові кошти. В розпорядженні уряду опиняється більше фінансів для витрат на пріоритетних ділянках економіки. За згаданими вище дослідженнями, кредитори втрачають в середньому 40% від суми кредиту.

 Під час недавнього візиту до Берліна Арсеній Яценюк попросив про допомогу. Ангела Меркель обіцяла підтримати. Фото kmu.gov.ua

По-четверте, негативні наслідки дефолту виявляються кількома способами. Після дефолту країна може втратити доступ до ринку капіталу або мусить платити підвищені ціни за нові позички.

Однак емпіричні дослідження свідчать: хоча такий ефект і може бути значним, він зазвичай нетривалий і не викликає великих втрат. Багато країн отримують нові, лише дещо дорожчі позики вже через кілька років після дефолту.

Україна, наприклад, оголосила дефолт у 2000 році, але вже у 2002 році знову вийшла на міжнародний ринок позичок. До слова, середній термін повернення на ринок становить три-сім років.

Важливим для України є те, що, не маючи доступу до міжнародного ринку капіталу, країна буде змушена збалансувати свій бюджет, тобто самотужки покривати державні витрати за рахунок податкових надходжень.

Існують певні свідчення того, що країни-кредитори можуть відповісти на дефолт зменшенням торгівлі чи обсягів прямих інвестицій. Проте цей ефект є незначним та нетривалим. В той же час військова "відплата" трапляється рідко.

Як зазначають Томз та Райт, "незважаючи на історичні дебати, всі погоджуються, що в наш час країни не використовують військову силу для примушення до сплати боргів".

Також актуальним для України є те, що дефолт може призвести до банківської кризи, якщо значну частку державного боргу становлять зобов'язання перед вітчизняними банками. Для уникнення кризи уряд може надати перевагу виплаті боргу перед вітчизняними банками, а не міжнародними кредиторами.

Співвідношення позитивних та негативних наслідків дефолту залежить від обставин. Проте свідчення того, що саме дефолт призводить до значних економічних втрат, є обмеженими.

Справді, дефолти трапляються переважно в економічно складні часи.

 Фото kievskaya.com.ua

Проте дослідження Едварда Леві-Єяті (World Bank) та Уго Паніцци (Inter-American Development Bank) 23 випадків дефолту у країнах, що розвиваються, свідчить: дефолт трапляється у квартал найглибшого економічного спаду, і ВВП починає зростати одразу після того. Так було і після реструктуризації 2000 року в Україні.

По-п'яте, дефолт можна зробити менш болісним. Дослідження МВФ показує, що країни в економічній кризі мають хороші шанси переконати кредиторів реструктуризувати борг, якщо вони ефективно взаємодіють та спілкуються з кредиторами, а також пропонують "пряники" та "батоги".

Такі перемовини щодо реструктуризації, як правило, більш прозорі та швидкі і можуть пом'якшити негативні наслідки дефолту. Саме такий шлях обрала Україна після валютної та боргової кризи 1998-2000 років.

Можна зробити висновок, що оголошення дефолту не є чимось приємним, але в разі потреби його можна здійснити впорядковано, без колапсу економіки. Дефолт може бути одним з кроків, необхідних для оздоровлення економіки.

Том Купе, VoxUkraine

Переклав Ростислав Аверчук, випускник програми "Політика, філософія, економіка" Оксфордського університету

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

За матеріалами: http://www.epravda.com.ua/columns/2015/01/19/521739/